4. Опір - це добре. 

Є уявлення, що з опором треба «боротися». Наприклад, Фрейд пише: «Для одужання виявилося необхідним знищити цей опір». А як насправді?
Опір - це саме та реальність, та даність у психіці клієнта, до якої можна звертатися.
Опір - це функція потреб, якщо говорити математичною мовою.
Опір - наче канат, натягнутий між бажаннями, цілями, потребами.
І цей канат може виявитися найпрямішою дорогою до прояснення труднощів клієнта.
Клієнт уперше приходить на терапію. З одного боку, він хоче розв'язати проблему, із якою прийшов. А це означає розповісти про неї, поділитися чимось дуже важливим. Але він сидить і мовчить. І замість того, щоб підбадьорювати клієнта: «Ну-ну, починайте, розкажіть, із чим ви прийшли», варто звернути увагу саме на цей опір: клієнтові зараз важко говорити. Для клієнта терапевт (особливо на перших зустрічах) - незрозумілий «хрін із гори», і з якого дива клієнт має перед ним відкриватися й довіряти.
Саме до цих почуттів і варто звернутися, дати їм простір, увагу, прийняття. Ми з клієнтом опиняємося біля цих дверей недовіри, самотності, сорому (я фантазую, це, звісно, може бути щось інше). І для мене зараз важливіше побачити ці двері. Можливо, навіть не потрібно добирати до них ключ чи грубо їх виламувати. Можливо, ставши видимими, вони самі прочиняться й дадуть нам змогу пройти далі, до розв'язання проблеми, із якою клієнт звернувся спочатку.

5. Одна сесія - дві терапії.

Один процес терапії - між терапевтом і клієнтом. Цей процес на видноті, у ньому діалог, запитання, мовчання - усе зрозуміло.
Другий процес прихований від клієнта, але дуже важливий для першого. Це самотерапія терапевта. Він користується своїми почуттями, думками, реакціями, тілом як інструментом і зі свого «терапевтичного місця» аналізує власні «людські» реакції. Фільтрує, сортує, відкидає, звертає увагу. Сам себе приймає, заперечує собі, конфронтує, інтерпретує.
Лише встановивши такий самотерапевтичний фільтр, фахівець може залишатися у професійній позиції й робити свою роботу, замість того щоб видавати свої перші реакції, радити, переживати, приєднуватися до клієнта.
Така робота досить енерговитратна й потребує відпочинку та перезавантаження після завершення сесії, перед наступним клієнтом. Тривалість стандартної сесії - 50 хвилин. Це залишає час, щоб відновитися, повернутися до себе, підготуватися до наступної зустрічі.