Є кілька теорій про те, як людина адаптується в новій країні. Одна з найпопулярніших - U-подібна крива Калерво Оберга, відома з 50-х років ХХ ст.

Проілюструю її на власному прикладі.

Стадія 1 характеризується ейфорією від переїзду. І це справді так.

Я змогла, я в новій країні, усе таке класне, цікаве! Навколо інша архітектура, інші продукти, інші люди.

Глибокий видих: усе вдалося! Але це швидко минає.

Стадія 2. Через якийсь час я зіткнулася з новою реальністю: інтернет підключали два тижні, у поліції для іноземців (!), куди всі новоприбулі звертаються для оформлення документів, працівники говорять лише чеською тощо.

Починається порівняння з батьківщиною. І приходить розуміння, що взагалі-то там було не так уже й погано.

На цьому етапі часто налагоджуються контакти з колишніми співвітчизниками. Так було й у мене. Знайшла нових друзів!

У декого з тих, хто переїхав, ця стадія буває настільки глибокою, що вони повністю розчаровуються у своєму виборі й повертаються на батьківщину. У моєму найближчому оточенні є кілька таких прикладів.

Стадія 3 настає тоді, коли ти звикаєш до місцевого укладу життя: розумієш, які тут свята, як працюють магазини й транспорт, як записатися до лікаря, знаходиш перукаря, стоматолога та інших фахівців, продовжуєш або тільки починаєш ходити на мовні курси, на різні екскурсії й концерти російською або англійською.

Стадія 4 - повна інтеграція й адаптація до культури. Ти розумієш, чому люди в країні саме так реагують на події у світі, можеш ходити в кіно або театр мовою країни, впроваджуєш у своє життя місцеві традиції.

Наприклад, на кожне католицьке Різдво ми готуємо коропа й картопляний салат, як це роблять чехи, і зберігаємо лусочку в гаманці: за прикметою, кажуть, це до грошей :)

Чи стикалися ви зі схожими труднощами? Що допомогло вам адаптуватися?


Що робити, щоб якомога м'якше пройти всі стадії адаптації в новій країні? Що допоможе?

Кілька рекомендацій:

1. Зрозумійте, що всі ваші реакції цілком нормальні! Через ці переживання проходять багато людей.

2. Не соромтеся звертатися по допомогу до друзів або фахівців допомагальних професій, які пройшли через еміграцію: їм не потрібно пояснювати все з нуля.

3. Дайте собі час пройти через усі стадії. Кожній людині потрібна своя кількість часу.

4. Зрозумійте й прийміть, що «як удома» не буде. Доведеться будувати життя заново, налагоджувати побут і соціальні зв'язки тощо.

5. Не завищуйте очікування від «закордону». Дійсність може виявитися зовсім іншою. Потрібен час, щоб до неї звикнути.

6. Місце проживання змінилося, але всередині ви залишилися колишніми: зі своїми реакціями на труднощі, уміннями, навичками, власним внутрішнім світом. Шукайте в ньому те, на що можете спертися, працюйте із собою!

7. Не змінюйте своїх планів. Рухайтеся до них запланованими кроками, можливо, даючи собі більше відпочинку, або робіть це за підтримки фахівця допомагальної професії.

8. Намагайтеся не ділити світ на «ми» й «вони».

9. Ставтеся з гумором до помилок у мовленні, письмі, можливо, в етикеті. Не бійтеся всміхнутися й вибачитися, пояснивши, що ви нещодавно в країні.

10. Заздалегідь вивчіть культуру й побут країни, до якої збираєтеся емігрувати. В ідеалі хоча б раз поїдьте туди у відпустку й заздалегідь почніть вивчати мову. Хоча зараз багато хто виїхав спонтанно, і скористатися цією рекомендацією просто неможливо.

11. Спілкуйтеся з експатами з різних країн, ходіть на зустрічі, діліться своїми переживаннями: їх легше переносити, коли вони розділені з кимось.

12. Намагайтеся контактувати з місцевими: колегами, сусідами, офіціантами, продавцями тощо. Використовуйте будь-яку нагоду.
Зазвичай місцеві доброзичливо ставляться до тих, хто намагається говорити їхньою мовою.

13. Скоригуйте режим дня: достатньо спіть, збалансуйте роботу й відпочинок, виділіть час на спорт і повноцінну їжу. Це допоможе не впасти в зневіру й апатію.

Якщо адаптація дається вам нелегко, запрошую на групу підтримки «Де мій Дім?». Початок групи 21 вересня. Вона проходитиме в Празі.