«Нічна сучка» Nightbitch (2024)

Багато років тому мені наснився сон, що я біжу дорогою в тілі собаки. Я відчувала, як бачу дорогу, будинки, світ навколо очима тварини, ніби всередину була вбудована широкоформатна камера. Це було дивне відчуття, і водночас я переживала п'янке почуття свободи й сили. Тоді я була просто мамою двох хлопчиків і далекою від психології, але слово «тотем» уже чула. Я вирішила, що собака - мій тотем, хоча в житті завжди боялася собак. Через роки я прочитала книжку Клариси Пінколи Естес «Та, що біжить з вовками», і там собака перетворилася на вовчицю la loba, архетип дикої жіночої самості, інтуїції, природної сили. А після перегляду фільму «Нічна сучка» коло замкнулося: сон, книжка та процеси мого нинішнього життя поєдналися в одне ціле.

Героїня Емі Адамс, Мати - саме так, із великої літери, - колишня художниця, яка свого часу виставляла власні інсталяції у відомій галереї. Чому «колишня»? Тому що народила дитину, і тепер у її житті немає місця творчості, адже вся вона перетворилася на апарат життєзабезпечення дитини. Мати, мовою психології, - «достатньо хороша мати», яка максимально задовольняє потреби своєї дитини. Вона завжди в контакті з нею, відгукується на будь-який її імпульс, не кричить, не сварить, дає позитивні погладжування, випромінює любов і прийняття. Але ситуацію ускладнює те, що батько дитини працює в іншому місті й приїжджає додому лише на вихідні. Коли жінка, щоб хоч трохи видихнути, намагається на певний час передати турботу про дитину чоловікові, її спроби закінчуються нескінченними: «А де? А як? Принеси!» тощо. Мати намагається стримуватися, глибоко вдихає, ковтає слова й почуття, що здіймаються в ній штормовою хвилею, але іноді роздратування виривається назовні, і між подружжям постає напружена стіна з образи та розчарування.

Невиражені, довго придушувані гнів і агресія зазвичай проявляються психосоматичними симптомами. У Матері на спині починає рости шерсть, загострюються зуби, на куприку утворюється нарив, із якого з'являється хвіст, а під грудьми виростають ще три пари сосків. Ночами Мати тікає з дому, повзає навкарачки, риє газон, спілкується зі зграєю приблудних собак. Чоловік не помічає змін дружини, та й вона досить спокійно ставиться до трансформацій свого тіла, до лікарів не йде. Навпаки, Мати привносить нові якості у своє колишнє життя, і воно несподівано змінюється на краще: син починає самостійно засинати, секс із чоловіком виходить на якісно новий рівень, а в спілкуванні з подругами та колишніми колегами Мати відкрито говорить, що думає й відчуває. Така поведінка шокує інших, але саму жінку звільняє від страхів, комплексів і чужих настанов.

Метафору фільму зрозуміє кожна жінка, їй не потрібно нічого пояснювати. Вона впізнає себе в кожному слові, русі, ситуації - зітхне, роздратується, сплакне, витре сльози. А що далі - це особисте рішення самої жінки. У фільмі Мати пропонує варіант виходу із ситуації, що склалася, - можливо, він підійде й вам. Можу точно сказати: зі мною він спрацював. А можливо, фільм спонукає вас замислитися над своїм життям, і ви знайдете власний спосіб поліпшити його якість. Адже, як каже Клариса Пінкола Естес: «Якщо ніколи не підеш до лісу, з тобою ніколи нічого не станеться, і твоє життя так і не почнеться».

Авторка Олена Путятіна.