Про любов говорять багато. Часто говорять про велике, пристрасне кохання, про те, де «люди зустрічаються, люди закохуються, одружуються», з'їжджаються, розлучаються і знову зустрічаються.

А от любов між друзями чомусь обговорюють значно рідше. Хоча, якщо замислитися, це одна з найстійкіших форм близькості.

Десь я чула фразу: «Друг - це людина, яка знає, який у вас вигляд у найгірший день».

І справді, друзі бачать нас злими, втомленими, напідпитку й із похмілля, після розставань, пригніченими, сердитими, у горі, розбитими, і все одно залишаються поруч. Із друзями ми проживаємо відрізки життя, які іноді виявляються важливішими за будь-які романи. І часто друзі відчуваються ближчими за родичів. Багато друзів ідуть із нами крізь усе життя. І це справді безцінний дар.

Але сьогодні я хочу торкнутися ще одного аспекту дружби.

Іноді між друзями трапляється дивна річ. У певний момент вони раптом помічають, що їм приємно розмовляти, гуляти й обговорювати життя, але до цього додається потяг, який починають відчувати обоє. І стосунки переходять із формату «просто друзі» у формат «friends with benefits».

Простіше кажучи, люди дружать, їм добре разом, є близькість, іноді секс, але при цьому ніхто не називає це стосунками. Ніхто не навішує власницьких ярликів на кшталт «мій хлопець» чи «моя дівчина», ніхто не обговорює, «до чого все йде» і «хто ми тепер одне одному».

Такий формат може виникати з різних причин: страх близькості, травма після болісного розриву, бажання мати одного сексуального партнера й не метатися в пошуках, утома від романів, свідома самотність чи, навпаки, неможливість залишатися самому.

Причин може бути дуже багато. І friends with benefits видається розумним компромісом.
Ну а що? Є двоє дорослих людей, їм добре разом, вони люблять одне одного дружньою любов'ю, займаються сексом і не хочуть ускладнювати життя. Чому б і ні. І багатьом це вдається. Порадіймо за них!

Але буває й так, що в такій історії одна людина поступово починає відчувати зміни. Спочатку вони майже непомітні: ну то й що, хочеться частіше бачитися, більше ділитися новинами, для друзів це звична річ. А потім хтось із них, наприклад, починає ходити на побачення. І в іншого з'являється дивне, наче обпікаюче почуття, схоже на ревнощі. Начебто ніхто нічого не обіцяв, «ми так домовилися», а всередині все одно щось неприємно ворушиться.
При цьому той, хто ходить на побачення, продовжує жити як раніше: дружба, близькість, симпатія, і все. Без драми, як і домовлялися, легко й весело.

Виникає перекіс: один починає чекати трохи більше уваги, а інший не розуміє, звідки взялися очікування; один сподівається, що все поступово зміниться, інший вважає, що все й так чудово влаштовано. Коли люди опиняються в таких різних точках, формат friends with benefits починає тріщати.

У такому разі залишається розмовляти: піти до психолога, коуча чи іншого фахівця, який допоможе домовитися передусім із собою, а потім уже й з іншим учасником цієї історії.

Як коуч я нерідко стикаюся з такою ситуацією: людина говорить «Мене все влаштовує», а потім додає: «Але іноді мені трохи боляче». І саме це «трохи боляче» заслуговує на найбільшу увагу. Воно свідчить, що дружба під загрозою, що на її місце може прийти щось інше або вона може закінчитися, якщо нічого не робити.

Апріорі дружба - це простір, де людям спокійно поруч одне з одним.

Якщо ж є відчуття, що ви погодилися на формат, який насправді не зовсім вам підходить і викликає тривогу та неспокій, обов'язково обговоріть це. Не мовчіть, не сподівайтеся, що «саме минеться». І якщо ви наважилися на стосунки friends with benefits, прислухайтеся до себе. Подумайте, як вам буде, якщо у вашого друга, наприклад, з'явиться романтичний партнер. Чи справді вам таке підходить?

Цікаво почути ваші міркування про friends with benefits. Змогли б?

Авторка Тетяна Євтєєва