Консультування VS терапія.

Тема хвилює багатьох, бо єдиної думки немає. Пам'ятаю, як перед державним іспитом на кожній консультації кожен викладач давав своє бачення правильної відповіді на запитання «чим консультування відрізняється від психотерапії». Кожен психолог напевно має свою особливу думку. І я теж!)

У відповіді я спираюся на своє навчання в інституті, а також на навчання й супервізії в підході EMDR та методі екзистенційного аналізу.
⬇️⬇️⬇️

І консультування, і терапія мають однакові цілі та складники.
Мета - допомогти клієнтові поліпшити своє життя.
Складники - контакт між фахівцем і клієнтом, спеціальні техніки, психоосвіта, підтримка та прийняття.

А от у співвідношенні складників є відмінності.

🗣️У консультуванні трохи менше контакту. Він усе одно має бути, ми на нього спираємося, але він залишається тлом, не виходить на передній план, рідко й неглибоко обговорюється між учасниками зустрічі. Я б сформулювала так: «Ми зустрілися, щоб вам допомогти, але наші стосунки - не основний інструмент. Ми підтримуємо їх на певному необхідному мінімумі, але не досліджуємо й не покладаємося на них».

👥У терапії дуже багато будується на контакті. «Просто зараз ви щось відчули до мене, до моїх слів. Що це було? Як вам здається, чому?» (це лише верхівка айсберга запитань). Тут, звісно, роль клієнта також першочергова, але увага зосереджується й на його звичних способах дії, які добре видно у ставленні до терапевта. Терапія - це стосунки, вони формуються не одразу, їм потрібно дати час, а собі - сміливість розкритися.

🗣️У консультуванні більше психоосвіти й навчання: чому так буває, як працює мозок, що можна почитати, зробити, спробувати. Навіть радше концентрованіше, ніж більше.

👥У терапії поясненням і гіпотезам теж є місце, але це радше вкраплення в іншу роботу: налагодження контакту, виявлення глибинних патернів поведінки, їх дбайливе прояснення та корекцію.

🗣️У консультуванні більша частина роботи лежить на клієнтові й тому, що він робить (або не робить) між зустрічами.
👥У терапії - на стосунках. Саме через них відбуваються зміни. Спочатку клієнт спирається на терапевта, потім засвоює нову модель ставлення до себе (або опрацьовує травми) і далі сам стає собі опорою.

🗣️Консультування чудово працює в разі нормативних криз, раптових складних обставин (або стосунків) у людей, які до цього жили достатньо добре й не мали труднощів із собою, спілкуванням, життям.
👥Терапія показана тим, хто регулярно потрапляє в схожі ситуації, має труднощі з побудовою стосунків, здебільшого почувається некомфортно у власному житті й тілі. Тим паче, якщо в анамнезі є діагностовані розлади настрою, особистості тощо. Або якщо за опитувальником НДД понад 4 бали🤷🏼‍♀️

➡️Якщо ви кілька разів були в психолога (або в кількох), але змін немає, можливо, вам показана саме терапія.

Скористаюся метафорою: при відкритому переломі будь-якої кінцівки пластир не допоможе, хоч дорогий, хоч дешевий, хоч один, хоч сто. Потрібне належне лікування.

Наприкінці допису додам ще кілька речей.

🪷Рівень підтримки та прийняття залежить від підходу й конкретного фахівця, а не від формату роботи. Вправи й техніки теж застосовують і тут, і там.

Питання тривалості дуже складне. Формально вважається, що 🗣️консультування - 1-20 зустрічей, 👥терапія - 20+. Але це, на мій погляд, дуже й дуже умовний поділ із кількох причин.

Авторка Марина Климкін