Піщані замки
Пісочна терапія, або Ігри з піском (Sandplay), - це метод роботи з дітьми й дорослими, створений Дорою Кальфф, ученицею Карла Юнга. Це дбайливий, асоціативний спосіб занурення у світ власних переживань, що дає змогу розповісти про свій біль через образи й метафори.
З історії методу.
На початку минулого століття гра з піском стає одним із варіантів ігрової терапії для дітей. Англійська дитяча психотерапевтка Маргарет Ловенфельд у 1929 році розробляє «техніку побудови світу» за допомогою піску, а в 1935 році описує свій досвід застосування цієї техніки в книжці «Гра в дитинстві». У 40-х роках двадцятого століття Шарлотта Бюлер пропонує «тест світу» як діагностичний інструмент у дитячій психіатрії. Учениця К. Г. Юнга - швейцарська психотерапевтка Дора Кальфф звернула увагу на можливості використання методу М. Ловенфельд і «тесту світу» Шарлотти Бюлер у межах юнгіанського аналізу. У 1966 році німецькою, а в 1971 - англійською мовою виходить книжка Д. Кальфф «Пісочна терапія», або «Sandplay».
У сучасному варіанті пісочна терапія може бути частиною арттерапії, ігрової терапії, психоаналітичної глибинної терапії, а також самостійним методом лікування емоційних розладів особистості.
У студії «СРЕДА 19» психологиня Євгенія Александрова застосовує цей метод у своїй практиці. Ми поговорили з Женею про сам метод і про її міркування щодо ефективності й доречності його застосування.
1. Женю, ти екзистенційна психотерапевтка: цей метод передбачає взаємодію з Клієнтом через діалог, глибоку розмову, рефлексію на певну тему. Пісочна терапія належить до прикладних, образних методів. Скажи, будь ласка, чому тебе захопила пісочна терапія, що стало для тебе відправною точкою, коли ти вирішила додати цей метод до свого інструментарію?
У роботі зі своїми клієнтами я досить часто використовую малюнки, листівки із зображеннями. Дивлячись на них, клієнт розповідає про зображене крізь призму свого «Я», досвіду, настанов і переживань у минулому чи теперішньому. Через картинку клієнт, по суті, говорить про себе. Це називається проєктивним методом, який дає змогу коротким шляхом звернутися до почуттів. Пісочну терапію теж можна зарахувати до проєктивних методів.
Уперше я познайомилася із цим методом, коли зверталася до психолога по консультацію для своєї дитини. Здавалося б, моя дитина просто гралася фігурками в піску, проте водночас відображала реальну картину своєї взаємодії з дітьми в садочку. Я побачила, який близький зв'язок у моєї доньки з дідусем і скільки сил він їй дає. Ця зустріч справила на мене враження: мені без слів стало зрозуміло, чого потребує моя донька й чим я можу їй допомогти.
Так, крок за кроком, я прийшла до того, що сама пішла навчатися цього методу й уже використовую його в роботі з клієнтами. І це дає прекрасні результати: у роботі ми бачимо те, до чого в прямій розмові не завжди просто підійти.
2. Є думка, що цей метод більше підходить дітям. Чи це так?
Я вважаю, що для дітей цей метод прекрасний. Пісочна терапія показана дітям від 5 років. Гра - основний вид діяльності дитини до 7 років. З початком школи вона відходить на другий план, але продовжує бути в житті дитини аж до підліткового віку. Граючись із піском, дитина наче розповідає про свої почуття, якнайкраще проживає їх, програє різні способи виходу зі складних ситуацій. У роботі зі старшими дітьми завдання терапевта - пояснити, що робота в піску дає змогу побачити, що відбувається всередині нас і який сенс має ця гра. Застосування пісочної терапії в роботі з дітьми, які мають діагноз РДУГ і РАС (розлад аутистичного спектра), дуже ефективне й інформативне.
3. Складається враження, що дорослі мають упередження щодо цього методу. Як удається змінити таку позицію?
Про це упередження я чула, але сама не стикалася. Дорослі, які зверталися до мене по консультацію, після пояснення суті методу досить швидко погоджувалися на роботу в піску. Іноді ця гра так їх захоплювала, що вони буквально програвали ситуації, додаючи образам сенси й риси, які дуже чітко характеризували ставлення самої людини до конкретної ситуації або конкретної особи. І коли згодом ми розбирали ситуацію, побудовану в пісочниці, дорослі дивувалися власним характеристикам, по-новому дивилися на те, що сталося в їхньому житті.
4. У роботі з якими проблемами ця методика найефективніша?
Пісочна терапія, як і будь-яка терапія, будується на стосунках, на створенні безпечного простору, і саме це має цілющий вплив. Пісок і колекція фігурок - лише інструмент, який допомагає встановити контакт із клієнтом і прокласти місток до людської душі. Якщо людині складно говорити про себе, свої проблеми, ситуації, що викликали сильні почуття, або про самі почуття, для яких важко дібрати слова, пісочна терапія дає змогу розповісти про все це дещо відсторонено, через образи. Це допоміжна методика.
Вона ефективна в роботі з травмами, дає змогу відреагувати негативний емоційний досвід, допомагає виразити те, чого не можна висловити словами. Дає можливість змінити ставлення до себе, до свого минулого, теперішнього й майбутнього. Змінити ставлення до значущих інших і до власної долі. Цей метод також ефективний у роботі з родовими сценаріями. Він ефективно працює в сімейному консультуванні, а також використовується для групової роботи.
5. Пісочна терапія ґрунтується на юнгіанській психотерапії, тобто використовує поняття архетипів. Чи створює це якісь обмеження? Усе-таки це інтерпретації, а ви працюєте в екзистенційній модальності.
Хоча використовуються архетипні образи й ампліфікації (міфи, легенди, казки), терапевт пам'ятає про них, але слухає Клієнта: що конкретно для нього означає той чи інший символ. Працює Клієнт, а терапевт лише супроводжує. Наразі я не знаходжу для себе суттєвих суперечностей, поєднуючи ці два підходи у своїй роботі.
6. «Пісочниця»: розкажіть, що це? Який сенс має пісок?
Пісочниця - це таця з піском, яка може мати різну форму (круглу, восьмикутну, прямокутну), але в індивідуальній терапії використовується прямокутна таця певних розмірів.
Пісок у перекладі з давньоіндійської - це прах. Символізм використання цього матеріалу полягає в тому, щоб людина, взаємодіючи з ним, поєднувалася зі своїм початком.
Є такий вислів: «Наш шлях написаний на піску». З одного боку, це
хисткість, нестійкість, неконкретність, невизначеність, як будинок,
побудований на піску. З іншого - варіативність вибору, незліченна
кількість можливостей, як безліч піщинок, із яких і складається пісок
«...як морський пісок, якого не можна ані виміряти, ані злічити...». Пісок символізує взаємозамінність і водночас окремішність частин цілого.
7. Як ви починаєте свою роботу з Клієнтом, у що пропонуєте пограти?
Усе дуже просто: я пропоную клієнту побудувати свій світ. Цей процес захоплює і Клієнта, і Терапевта. Дбайливо, крок за кроком, ми будуємо світ на піску, сповнений невизначеності, але з конкретними героями й образами.
З історії методу.
На початку минулого століття гра з піском стає одним із варіантів ігрової терапії для дітей. Англійська дитяча психотерапевтка Маргарет Ловенфельд у 1929 році розробляє «техніку побудови світу» за допомогою піску, а в 1935 році описує свій досвід застосування цієї техніки в книжці «Гра в дитинстві». У 40-х роках двадцятого століття Шарлотта Бюлер пропонує «тест світу» як діагностичний інструмент у дитячій психіатрії. Учениця К. Г. Юнга - швейцарська психотерапевтка Дора Кальфф звернула увагу на можливості використання методу М. Ловенфельд і «тесту світу» Шарлотти Бюлер у межах юнгіанського аналізу. У 1966 році німецькою, а в 1971 - англійською мовою виходить книжка Д. Кальфф «Пісочна терапія», або «Sandplay».
У сучасному варіанті пісочна терапія може бути частиною арттерапії, ігрової терапії, психоаналітичної глибинної терапії, а також самостійним методом лікування емоційних розладів особистості.
У студії «СРЕДА 19» психологиня Євгенія Александрова застосовує цей метод у своїй практиці. Ми поговорили з Женею про сам метод і про її міркування щодо ефективності й доречності його застосування.
1. Женю, ти екзистенційна психотерапевтка: цей метод передбачає взаємодію з Клієнтом через діалог, глибоку розмову, рефлексію на певну тему. Пісочна терапія належить до прикладних, образних методів. Скажи, будь ласка, чому тебе захопила пісочна терапія, що стало для тебе відправною точкою, коли ти вирішила додати цей метод до свого інструментарію?
У роботі зі своїми клієнтами я досить часто використовую малюнки, листівки із зображеннями. Дивлячись на них, клієнт розповідає про зображене крізь призму свого «Я», досвіду, настанов і переживань у минулому чи теперішньому. Через картинку клієнт, по суті, говорить про себе. Це називається проєктивним методом, який дає змогу коротким шляхом звернутися до почуттів. Пісочну терапію теж можна зарахувати до проєктивних методів.
Уперше я познайомилася із цим методом, коли зверталася до психолога по консультацію для своєї дитини. Здавалося б, моя дитина просто гралася фігурками в піску, проте водночас відображала реальну картину своєї взаємодії з дітьми в садочку. Я побачила, який близький зв'язок у моєї доньки з дідусем і скільки сил він їй дає. Ця зустріч справила на мене враження: мені без слів стало зрозуміло, чого потребує моя донька й чим я можу їй допомогти.
Так, крок за кроком, я прийшла до того, що сама пішла навчатися цього методу й уже використовую його в роботі з клієнтами. І це дає прекрасні результати: у роботі ми бачимо те, до чого в прямій розмові не завжди просто підійти.
2. Є думка, що цей метод більше підходить дітям. Чи це так?
Я вважаю, що для дітей цей метод прекрасний. Пісочна терапія показана дітям від 5 років. Гра - основний вид діяльності дитини до 7 років. З початком школи вона відходить на другий план, але продовжує бути в житті дитини аж до підліткового віку. Граючись із піском, дитина наче розповідає про свої почуття, якнайкраще проживає їх, програє різні способи виходу зі складних ситуацій. У роботі зі старшими дітьми завдання терапевта - пояснити, що робота в піску дає змогу побачити, що відбувається всередині нас і який сенс має ця гра. Застосування пісочної терапії в роботі з дітьми, які мають діагноз РДУГ і РАС (розлад аутистичного спектра), дуже ефективне й інформативне.
3. Складається враження, що дорослі мають упередження щодо цього методу. Як удається змінити таку позицію?
Про це упередження я чула, але сама не стикалася. Дорослі, які зверталися до мене по консультацію, після пояснення суті методу досить швидко погоджувалися на роботу в піску. Іноді ця гра так їх захоплювала, що вони буквально програвали ситуації, додаючи образам сенси й риси, які дуже чітко характеризували ставлення самої людини до конкретної ситуації або конкретної особи. І коли згодом ми розбирали ситуацію, побудовану в пісочниці, дорослі дивувалися власним характеристикам, по-новому дивилися на те, що сталося в їхньому житті.
4. У роботі з якими проблемами ця методика найефективніша?
Пісочна терапія, як і будь-яка терапія, будується на стосунках, на створенні безпечного простору, і саме це має цілющий вплив. Пісок і колекція фігурок - лише інструмент, який допомагає встановити контакт із клієнтом і прокласти місток до людської душі. Якщо людині складно говорити про себе, свої проблеми, ситуації, що викликали сильні почуття, або про самі почуття, для яких важко дібрати слова, пісочна терапія дає змогу розповісти про все це дещо відсторонено, через образи. Це допоміжна методика.
Вона ефективна в роботі з травмами, дає змогу відреагувати негативний емоційний досвід, допомагає виразити те, чого не можна висловити словами. Дає можливість змінити ставлення до себе, до свого минулого, теперішнього й майбутнього. Змінити ставлення до значущих інших і до власної долі. Цей метод також ефективний у роботі з родовими сценаріями. Він ефективно працює в сімейному консультуванні, а також використовується для групової роботи.
5. Пісочна терапія ґрунтується на юнгіанській психотерапії, тобто використовує поняття архетипів. Чи створює це якісь обмеження? Усе-таки це інтерпретації, а ви працюєте в екзистенційній модальності.
Хоча використовуються архетипні образи й ампліфікації (міфи, легенди, казки), терапевт пам'ятає про них, але слухає Клієнта: що конкретно для нього означає той чи інший символ. Працює Клієнт, а терапевт лише супроводжує. Наразі я не знаходжу для себе суттєвих суперечностей, поєднуючи ці два підходи у своїй роботі.
6. «Пісочниця»: розкажіть, що це? Який сенс має пісок?
Пісочниця - це таця з піском, яка може мати різну форму (круглу, восьмикутну, прямокутну), але в індивідуальній терапії використовується прямокутна таця певних розмірів.
Пісок у перекладі з давньоіндійської - це прах. Символізм використання цього матеріалу полягає в тому, щоб людина, взаємодіючи з ним, поєднувалася зі своїм початком.
Є такий вислів: «Наш шлях написаний на піску». З одного боку, це
хисткість, нестійкість, неконкретність, невизначеність, як будинок,
побудований на піску. З іншого - варіативність вибору, незліченна
кількість можливостей, як безліч піщинок, із яких і складається пісок
«...як морський пісок, якого не можна ані виміряти, ані злічити...». Пісок символізує взаємозамінність і водночас окремішність частин цілого.
7. Як ви починаєте свою роботу з Клієнтом, у що пропонуєте пограти?
Усе дуже просто: я пропоную клієнту побудувати свій світ. Цей процес захоплює і Клієнта, і Терапевта. Дбайливо, крок за кроком, ми будуємо світ на піску, сповнений невизначеності, але з конкретними героями й образами.
11.09.2026