Професійна криза посеред шляху
Перевал посеред шляху може поєднувати кризу середнього віку, цінностей і смислів. Для декого до них додається ще й професійна криза.
Мені «пощастило»: збіглося все одразу. До сорока років я встигла попрацювати консультанткою Телефону довіри, журналісткою й редакторкою на радіо, у журналах і книжковому видавництві, піарницею в стартапі, переїхати з родиною до Чехії та стати гідесою Прагою. Але адаптація в еміграції, ковід і наближення ювілею привели мене до стану цілковитої невизначеності й абсолютного нерозуміння.
Одне було ясно: час шукати нові опори, розуміти, хто я тепер і що можу, вирішувати, чим займатися далі. І я занурилася в терапію.
Коли мій психолог запитав: «Чим би ви хотіли займатися зараз навіть безкоштовно?», я, не замислюючись ані секунди, відповіла, що повернулася б на Телефон довіри допомагати людям. Адже робота з людьми й допомога - це те, що мені подобається, що наповнює моє життя реальними справами й сенсом. Усі мої професії так чи інакше будувалися довкола людей.
Я пішла в коучинг, щоб почуватися потрібною, і так воно й сталося. Моє навчання розпочалося 2 лютого 2022 року, а 24 лютого почалася війна. Наші викладачі допомогли нам упоратися з дуже сильними й абсолютно жахливими почуттями пригніченості, безпорадності та горя, а також навчили підтримувати інших. І життя набуло сенсу. Я зрозуміла, що знайшла своє покликання для другої половини шляху.
Під час навчання на коуча й у терапії переді мною поставали важливі запитання:
• Чого я боюся більше: змін чи такого самого життя до кінця днів?
• Як я почуваюся в ролі «зручної» людини? Чи хочу залишатися в ній далі?
• Які свої цінності я хочу втілювати в новій професії?
• Як навчитися зберігати себе й водночас відновлювати сили, щоб мати чим допомагати іншим?
• Наскільки для мене важливо зберігати свободу вибору?
Такі роздуми допомогли вийти з кризи, переглянути погляди на світ і пізнати себе нову: дорослу, вільну, зі здоровими межами.
Звісно, робота над собою триває, відбувається постійно: без цього в моїй професії не можна.
Тепер я допомагаю іншим людям у період змін наповнити своє життя сенсом, побачити нові можливості й передусім зрозуміти, що посеред шляху можливо дуже й дуже багато! Для цього потрібно почути своє серце й рухатися вперед.
Авторка Тетяна Євтєєва
Мені «пощастило»: збіглося все одразу. До сорока років я встигла попрацювати консультанткою Телефону довіри, журналісткою й редакторкою на радіо, у журналах і книжковому видавництві, піарницею в стартапі, переїхати з родиною до Чехії та стати гідесою Прагою. Але адаптація в еміграції, ковід і наближення ювілею привели мене до стану цілковитої невизначеності й абсолютного нерозуміння.
Одне було ясно: час шукати нові опори, розуміти, хто я тепер і що можу, вирішувати, чим займатися далі. І я занурилася в терапію.
Коли мій психолог запитав: «Чим би ви хотіли займатися зараз навіть безкоштовно?», я, не замислюючись ані секунди, відповіла, що повернулася б на Телефон довіри допомагати людям. Адже робота з людьми й допомога - це те, що мені подобається, що наповнює моє життя реальними справами й сенсом. Усі мої професії так чи інакше будувалися довкола людей.
Я пішла в коучинг, щоб почуватися потрібною, і так воно й сталося. Моє навчання розпочалося 2 лютого 2022 року, а 24 лютого почалася війна. Наші викладачі допомогли нам упоратися з дуже сильними й абсолютно жахливими почуттями пригніченості, безпорадності та горя, а також навчили підтримувати інших. І життя набуло сенсу. Я зрозуміла, що знайшла своє покликання для другої половини шляху.
Під час навчання на коуча й у терапії переді мною поставали важливі запитання:
• Чого я боюся більше: змін чи такого самого життя до кінця днів?
• Як я почуваюся в ролі «зручної» людини? Чи хочу залишатися в ній далі?
• Які свої цінності я хочу втілювати в новій професії?
• Як навчитися зберігати себе й водночас відновлювати сили, щоб мати чим допомагати іншим?
• Наскільки для мене важливо зберігати свободу вибору?
Такі роздуми допомогли вийти з кризи, переглянути погляди на світ і пізнати себе нову: дорослу, вільну, зі здоровими межами.
Звісно, робота над собою триває, відбувається постійно: без цього в моїй професії не можна.
Тепер я допомагаю іншим людям у період змін наповнити своє життя сенсом, побачити нові можливості й передусім зрозуміти, що посеред шляху можливо дуже й дуже багато! Для цього потрібно почути своє серце й рухатися вперед.
Авторка Тетяна Євтєєва
11.09.2026