Чи замислювалися ви, чому психологи часто радять написати листа людині, яка вас образила й з якою вам складно поговорити безпосередньо, або людині, яка пішла з життя й з якою вже неможливо поспілкуватися особисто? Чому так важливо висловити на папері те, що не дає спокійно жити, розриваючи голову й душу? Як відбувається ця магія емоційного звільнення через слова, що залишаються на папері?

Насправді цей ефект має цілком наукове пояснення. Коли ми пишемо листа, швидкість формулювання думки зіставна зі швидкістю її перенесення на папір. Коли ми говоримо, мовлення нерідко випереджає думку, ми просто не встигаємо її обміркувати. У словах, сказаних під впливом емоцій, переважають саме емоції, а зміст відходить на другий план. Ваше мовлення супроводжують додаткові елементи: міміка, тембр голосу, ритм, поза, жести тощо. Усе це дуже прикрашає й доповнює мовлення, але водночас дещо спотворює зміст: ви сприймаєте образ людини разом із її словами.

У листі все чесніше. Коли людина пише, вона сповільнюється, має час пережити свою думку, познайомитися з нею, прийняти й відчути її. Це схоже на усвідомлення: ви фіксуєте свій стан на папері.

Сповільнитися, зупинитися й озирнутися навколо - з цим працюють психологи. Саме тому в психології є цілий напрям: епістолярна психотерапія, або терапія в листах. Клієнт і психотерапевт пишуть одне одному листи, і в цьому процесі є щось зворушливе.

Є кілька стилів написання листів, які використовують психологи: експресивне письмо - вираження емоцій, оповідне - опис історії, терапевтичне - осмислення свого стану, фрірайтинг - медитативна практика тощо. Кожен зі стилів підходить для однієї ситуації, але може не підходити для іншої; вибір залежить від рекомендацій психолога й ситуації, з якою ви працюєте. Звісно, є й обмеження щодо застосування цих методик, зазвичай вони пов'язані з психічними захворюваннями.

Правила написання листів добре описані в інтернеті.

- Пишіть на самоті
- Пишіть про те, що відчуваєте зараз, навіть якщо ситуація сталася раніше
- Пишіть часто: ця корисна звичка розвиває пам'ять, активізує мозок.

Від себе додам, як це роблю я.

1. Я завжди пишу історію про себе, справжню оповідь із персонажами.
По-перше, це знижує напруження: я не одна в цій «казці», а деталі й люди наповнюють історію.

По-друге, описуючи ситуацію з подробицями, я наче заново наповнюю простір події, проте дивлюся на неї з безпечної відстані, а отже, можу помітити те, що раніше вислизнуло з мого поля зору й може докорінно змінити ситуацію.

По-третє, навіть якщо я лаюся, а я роблю це регулярно, мої слова нікого не образять. Це моя казка 😊 як хочу, так і говорю.

2. Я пишу при світлі настільної лампи. Усамітнююся саме в невеликому колі світла: це мій простір, мій секретик, а напівтемрява за спиною мене захищає.

3. Я все ж таки пишу на комп'ютері. Причин дві: почерк, бо навички письма від руки вже втрачені, і складнощі з висловленням думки - жодного паперу не вистачить. А тут прочитав, зрозумів, що не те, натиснув delete - і починаєш наново. Але!!! Якщо є можливість і вам подобається, краще пишіть ручкою на папері. Є в цьому процесі щось справжнє, нецифрове 😊

І, до речі, у студії СРЕДА 19 є така послуга: лист психотерапевту. Тож якщо вам близький такий спосіб спілкування, ви можете написати нам листа.