Як не згоріти в грудні? Нотатки людини, яка одного разу вийшла з передноворічних перегонів і більше туди не поверталася.

Щороку те саме. Уже десь на початку жовтня магазини сповнені «духу Різдва»: адвент-календарі, гірлянди, цукерки й печиво у святкових пакунках, мандарини пірамідками. І в мене всередині тривоженька, а в голові крик: «Алло! Ви куди?! Ми ж іще не випили святомартинського вина з гускою 11.11 об 11.11! Осінь! Не пропускайте осінь, панове!»

Я живу у квартирі з видом на парк. І вже тиждень там різдвяні світлові скульптури. Вогники, краса, але ніби не дуже доречно. Для мене листопад - час темряви, тиші, роздумів про себе, затишку, гарячої їжі. А зовні все виглядає так, ніби хтось вирішив, що всім нам терміново потрібне диво.

Думаю, диво нам справді потрібне. Черговий розпродаж, ідеально запаковані подарунки чи пластикові скульптури з цифровою «щасливою» музикою його не замінять.
Нам потрібне диво спокою, перепочинок, пауза. Можливість не бігти туди, куди біжать усі.

Наближається грудень - місяць, який роками викликав у мене відчуття стиснення часу: встигнути, закрити, доробити, купити, підписати, придумати, обрати, зустріти й обов'язково радіти. А кілька років тому я зрозуміла, скільки всього втрачаю в цих перегонах. І вийшла з них: просто перестала брати участь у марафоні «хто здохне першим».

Тепер я спостерігаю за цим потоком, наче дивлюся серіал. Цікаво, іноді трохи смішно й навіть трішки сумно, але всередині цілковито спокійно.

Я й далі готуюся та святкую, просто роблю це у своєму темпі й із задоволенням.

До речі, є люди, яким справді щиро подобаються ці перегони, передноворічний час. Їх це заводить, дає енергію. І якщо ви з таких, знайте: я захоплююся вами!

Тепер трохи практики. «Яжкоуч», не можу без запитань )

Що допомагає мені не згоріти?
Можливо, допоможе й вам.

1. Уповільнення
Звичайне, побутове. Я цілком усвідомлено трохи розвантажую календар і взагалі дозволяю собі робити все дещо повільніше, ніж можу. Через уповільнення замість «мене несе» повертається відчуття «я тут».

2. Необов'язкові зобов'язання - у кошик
Ближче до грудня я переглядаю список «треба зробити до Нового року». Часто там багато того, що спокійно можна зробити й у січні. І світ не зруйнується. (Хоча, судячи з того, що у світі коїться, він уперто обіцяє зруйнуватися, але це вже інша історія).

3. Грудневе запитання, яке рятує мене щороку
«Я роблю це, бо хочу, чи тому, що так заведено?» Дивовижно, скільки зайвої метушні зникає після чесної відповіді.

4. Маленькі ритуали нормальності
Мене взагалі рятує рутина, я з таких, так ) Я п'ю каву з улюбленого важкого кухля. Роблю зарядку. Приймаю гарячий душ. А ввечері дивлюся на ті самі вогники в парку просто як на красиві вогні в листопадовій темряві. Вони вже не нагадують мені, що знову час готуватися й устигати.

5. Запитання, які я ставлю клієнтам і собі
Зрозуміло, що в цей час у людей піднімається багато тривоги. І вони приносять її на сесії. Часто ми обговорюємо відповіді на такі запитання:
✓ Що буде, якщо ви зробите менше?
✓ Що у вашому списку справ записане зі страху, а не з любові?
✓ Де ви намагаєтеся бути ідеальними, коли можна бути достатньо хорошими?
✓ Що ви можете просто сьогодні скасувати, делегувати чи зробити «на трієчку» й зітхнути вільніше?

Мій особистий висновок із цієї історії: у грудні зберегти себе для мене важливіше, ніж «устигнути все».

Бажаю вам спокійного завершення року без перегонів. Нехай у вашому житті знайдеться місце для паузи, для чесності, для власного ритму, навіть коли календар, вітрини магазинів і міські вогні диктують інший.

Нехай грудень вас зігріє, а сил вистачить, щоб не згоріти.

Авторка Євтєєва Тетяна.